Олег Жерноклеєв: Третій чин Згромадження Воплоченого Слова УГКЦ

Потреба тіснішого залучення мирян до життя Церкви в сучасних умовах не лише зберігає свою актуальність, але й набуває дедалі більшого значення на тлі духовного занепаду й релігійного збайдужіння (особливо в суспільствах із високим рівнем добробуту), поширення так званої «масової культури» з її пропагандою морального нігілізму, егоцентризму та споживацьких цінностей, ураженим якими виявляється передусім молоде покоління. Усе це, навіть перед лицем серйозних життєвих труднощів і суспільних негараздів, провокує та підтримує типову, на жаль, для сьогодення ситуацію «такого життя, мовби Бог не існував».

Другий Ватиканський Собор Католицької Церкви (1962–1965 рр.) у кількох документах («Догматична конституція про Церкву», «Декрет про апостолят мирян») дав докладні визначення місця й ролі віруючих мирян у Церкві, підкреслюючи їх покликання до святості та впорядкування земних справ по Божому. Ідеї Собору були розвинуті в посланнях римських понтифіків. Зокрема, Іван-Павло ІІ в Апостольському повчанні «Покликання і місія мирян» (1988 р.) указав на потребу нової євангелізації сучасного світу та активної участі мирян у цій апостольській справі. Важливим був наголос на тому факті, що вірні-миряни є не лише повноцінними й рівноправними членами Церкви, але що вони, властиво, є Церквою, з чого випливають їх апостольські й інші функції та обов’язки. Діючий понтифік Папа Римський Венедикт XVI у своєму Слові до греко-католицьких єпископів з України (1 лютого 2008 р.) також закликав сприяти активнішому включенню мирян у місію Церкви з тим, щоб вони могли «бути живою євангельською «закваскою» в різних суспільних середовищах» і зробили свій внесок до спільного добра українського суспільства.

Різноманітні спільноти віруючих-мирян («треті чини», світські інститути, «терціарії») є невід’ємними складовими частинами цілої низки католицьких чернечих орденів і згромаджень, що існують та діють у Європі та світі від кількох десятиліть до багатьох століть.

Серед них, мабуть, наймолодшим за часом існування в Україні є Третій чин Згромадження Воплоченого Слова Української греко-католицької церкви.

Третій чин ЗВС є гілкою Згромадження, яка утворюється з віруючих-мирян. За межами України Третій чин зароджувався майже одночасно із заснуванням самого згромадження, у середині 80-х років ХХ ст. Почав формуватися насамперед з родин, рідних та близьких самих монахів та монахинь, а також доброчинців, жертводавців і друзів, які мали намір брати участь у діяльності згромадження та бажали жити його духовністю. Так він починався неформально, звертаючи увагу понад усе на духовну опіку над членами. Перші отці й брати – члени згромадження – прагнули збирати мирян, давати різного роду науки та конференції і понад усе можливість сповідатися та отримувати духовний провід, також заохочували участь мирян у Духовних Вправах (реколекціях), що проводяться священиками згромадження за методом св. Ігнатія Лойоли. У такій формі світська гілка ЗВС виникла спочатку в Аргентині, згодом в інших країнах – США, Перу та інших, де набула значного розвитку. З часом склалася процедура офіційного прийому до Третього чину простим обрядом під час якоїсь урочистої відправи. Певні особливості організації та діяльності мирянських відгалужень ЗВС існують і зараз у кожній країні.

Третій чин ЗВС в Україні формувався фактично одночасно з появою згромадження, як і в інших країнах, передусім з родичів, друзів, благодійників, усіх, хто прагнув допомагати та брати участь у повсякденному житті цієї Чернечої родини. Велика заслуга в організації Третього чину ЗВС в Україні належить о. Фернандо Браво, ВС, який започаткував відповідну працю з мирянами.

Першим, хто так би мовити «формально» став членом Третього чину ЗВС в Україні, урочисто прийнявши відповідну обітницю та хрест, був п. Мирослав Возняк з Івано-Франківська. Відбулося це в Зарваниці, у травні 2004 р. під час приїзду до України Засновника і Генерального Настоятеля Згромадження о. Карлоса Буели. І було це не випадковою подією, адже пан Мирослав був одним із тих, хто практично від самого початку місії отців в Україні багато допомагав їм, підтримуючи завжди, чим міг, морально й матеріально.

Офіційно Третій чин ЗВС в Україні як спільнота вірних-мирян був заснований 26 лютого 2005 р. в Івано-Франківську. Цьому передувала низка щотижневих молитовних зустрічей і конференцій для мирян – кандидатів у Третій чин, проведених священиками згромадження. Такі конференції відбулися: 4 лютого – у чоловічому монастирі Воплоченого Слова (с. Крихівці-Долина), 11 лютого – у жіночому монастирі Сестер Служебниць Господа і Діви Марії з Матара (с.Крихівці), 18 лютого – у Містечку милосердя св. Миколая (с. Крихівці-Долина) та 26 лютого – у лекційному залі церкви Різдва Христового (м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи). На конференціях миряни мали нагоду познайомитися зі Статутом Третього чину, його структурою, правами і обов’язками членів, правилами прийняття, обітами й обітницями, які можуть складати члени спільноти, а також побожними практиками, яких вони покликані дотримуватись: часто брати участь у Святій Літургії, приступати до Тайн Сповіді й Пресвятої Євхаристії, почитати Хрест і Таїнства Страстей, мати велику набожність до Пресвятої Богородиці, стараючись Її в усьому наслідувати, маючи особливу повагу до марійських молитов, зокрема молитви «Ангел Господній» та молитви на вервиці, а головне – жити вірою та прагнути змінювати згідно неї своє середовище, в якому вони живуть.

У заключній конференції, яка відбулася 26 лютого, взяли участь також монахи та монахині ЗВС, мешканці Містечка милосердя св. Миколая та гості, зокрема члени Спілки християнського відродження, батьки і родичі монахів та монахинь, друзі й молодь. Усі вони спільно молилися на Св. Літургії, яку в церкві Різдва Христового відслужив правлячий архієрей Івано-Франківської єпархії УГКЦ Владика Софрон Мудрий, ЧСВВ. Він поблагословив усіх присутніх, зокрема й нових кандидатів у Третій чин, та виголосив проповідь про покликання мирян, у якій зазначив, що у Христовій Церкві впродовж століть і тепер творяться спільноти вірних, які бажають брати живу участь у духовності якоїсь чернечої родини, у даному випадку – родини Воплоченого Слова, щоб під її проводом знайти своє власне освячення та активно сприяти спасінню інших людей.

7 квітня 2005 р. у храмі Різдва Христового в Івано-Франківську, на Вечірньому Богослужінні з нагоди 21-ї річниці заснування Згромадження Воплоченого Слова, відбулося прийняття обітниць та поручення хрестів членам Третього чину ЗВС. На першому, початковому етапі до чину вступило 19 осіб різного віку, сімейного стану і професійних занять. У подальшому кількість їх зростала за рахунок десятків нових членів. Серед членів Третього чину, окрім уже згадуваного п. Мирослава Возняка, найактивнішими в праці та житті разом із Згромадженням є о. Ігор Тузик разом із дружиною Ольгою (Шинкаренко), о. Андрій Кудлик та його дружина Галина, які місіонують на Закарпатті, миряни Лілія Кімакович, Любомир і Мар’яна Стринаглюки, Світлана Стефанюк, Ігор і Наталя Шпільчаки, Галина Бойчук, Ольга Гриник, Оксана Король, Андрій та Наталя Сюськи, Наталя Григорова, Євдокія та Дмитро Бойчуки, Лілія Кіндяк та багато інших. 26 листопада 2005 р. в Третій чин вступила перша група молоді, яка також є дуже активною.

11 травня 2008 року до Третього чину вступила перша група мирян на Закарпатті – парафіяни смт. Дубове, де працюють отці та сестри ЗВС, та смт. Терново (з парафії о. Андрія Кудлика, 3-й чин ВС). Це були: Юлія Руснак, Василина Балабан, Михайло Русінка, Василь та Марина Котик, Ольга Король, Марія Гайналій.

Третій чин розглядається згромадженням як повноцінна й невід’ємна складова релігійної родини ЗВС, тому має спільну з усім згромадженням мету. Вона полягає в повсюдній евангелізації культури (або інкультуризації Євангелія), тобто перетворенні силою Євангелія критеріїв судження, визначальних цінностей, точок інтересу, напрямів думки, джерел натхнення та моделей життя людства.67 Духовність членів згромадження, усіх разом і кожного зокрема, базується на прагненні бути другим воплоченням Слова, щоб утілити Його в усе людське, продовжуючи Христа в родинах, в освіті, у засобах масової інформації, людях інтелектуальної праці, у всякому легітимному прояві людини та домагаючись, щоб кожна людина була новим воплоченням Слова.

Основним обов’язком кожного члена Третього чину, за його Статутом («Директорією про Третій чин мирян Згромадження Воплоченого Слова»), вважається свідчення про Христа насамперед власним життям згідно християнських чеснот, наповнюючи та вдосконалюючи дочасний лад євангельським духом та впорядковуючи дочасні речі. Важливими є також покликання до апостоляту в усіх інших доступних формах і середовищах, активного практикування любові до Бога і до ближнього через діла милосердя, а також до власного християнського формування, глибокого пізнання доктрини Католицької церкви та її соціального вчення.

Третій чин ЗВС структурований за трьома рівнями, згідно з добровільно прийнятим на себе його членом ступенем обов’язку та єдності зі згромадженням. На першому (найвищому, «привілейованому») рівні перебувають миряни, які прагнуть євангельської досконалості, беручи безпосередню участь у місії згромадження та зобов’язуючи себе особистими обітами чи іншими зв’язками. До другого рівня належать різноманітні об’єднання мирян, групи чи рухи, кожен з яких має свою власну організацію та конкретні, практичні цілі, навколо реалізації яких гуртує своїх членів. Третій (найширший) рівень представлений мирянами, котрі покликані проявляти Воплочене Слово в індивідуальний спосіб, у власному середовищі (сімейному, професійному тощо). Це друзі, прихильники, доброчинці, родичі та інші співпрацівники згромадження, які прагнуть поділяти дух Чернечої родини ЗВС і перебувають з нею у зв’язку молитви й милосердя, мешкаючи навіть у найвіддаленіших куточках сучасного світу. До цього рівня, що має назву Братства Воплоченого Слова, можуть також належати одружені священики.
Останній, третій рівень допускає можливість активної співпраці без формального вступу до згромадження. Тому точна загальна чисельність Третього чину ЗВС у сучасному світі нам не відома. В Україні Третій чин ЗВС налічує зараз понад 100 офіційних членів та чимало неформальних – родичів, тих, що активно допомагають, співпрацюють тощо. Крім того, за роки діяльності згромадження через групу молоді, що гуртується навколо нього, пройшло, за деякими оцінками, щонайменше сімсот осіб.

Члени Третього чину ЗВС працюють у згромадженні та разом із ним, зберігаючи свій статус мирянина, відповідний сімейний стан і не полишаючи активної профе сійної діяльності у будь-яких галузях. Вони співпрацюють на християнському FM-радіо «Дзвони» (директор – о. Софрон Зелінський, ВС), надають різноманітну посильну допомогу отцям Воплоченого Слова в Монастирі св. Григорія Хомишина й на парафії Рівноапостольних Кирила і Методія (с. Крихівці, масив Долина, Івано-Франківської міської ради; парох – о. Йосафат Бойко, ВС). Доволі чисельна спільнота мирян склалася й навколо Містечка мило сердя св. Миколая (с. Крихівці-Долина, настоятелька – с. Марія від Святого Духа (Триндохір)). Десятки мирян Третього чину ЗВС надають Містечку посильну матеріальну, моральну, організаційну та іншу допомогу.

Дух єдиної Чернечої родини формують і підтримують спільні для священиків, монахів і мирян Третього чину молитовні зібрання й конференції, а також спільні відзначення головних християнських свят та важливих подій у житті згромадження, які вже стали доброю традицією ЗВС (священичі й дияконські свячення, обіти й облечини братів і сестер, прийняття нових членів у Третій чин, річниці заснування згромадження тощо). Усі такі зустрічі розпочинаються Св. Літургією та включають проповіді, лекції, самодіяльні концертні виступи й невеличкі вистави, сценки (усе це – християнського, українського національного, гумористичного змісту), завершуються спільним обідом або вечерею та товариським спілкуванням.

Олег Жерноклєєв, доктор історичних наук, професор